НАВІЩО ВОНА ЦЕ РОБИТЬ?

0

Наврочила я чи що?

От поясніть мені – навіщо вона це робить?
Завдання на будинок з листа.
Сиджу поруч, як цербер. Пише.
Ну ладно, я розумію, там, де треба вставити слово в пропозицію, наприклад, я можу проконтролювати. Ніби як я потрібна.
Але ось половина сторінки прописів – просто треба обводити написане.
Просто обвести кілька вже надрукованих сірим кольором неяскравим пропозицій.
Кажу, щоб обводила, щоб була уважна, щоб не відволікався, а я скоро прийду.
Через деякий час приходжу.
Обведено зовсім мало, набагато менше, ніж за цей час вона в моїй присутності робить.
Зате у колобка на картинці оздоблені очі і рот, друковані літери в тексті із завданням обведені ручкою.
Ну тобто виглядає це, як – бруд у робочому зошиті.
Виговорюю. Пояснюю, що це бруд в зошиті. Що за це вчитель не похвалить.
Що треба уроки робити, а не фігню сидіти малювати в робочому зошиті.
Запитую, навіщо вона це зробила?
Мовчить, зрозуміло.

Написали там, де складно і треба вставити слова.
Знову шматок роботи із серії просто обвести вже написане.
Знову прошу бути уважним, прошу більше бруду в зошиті не робити.
Йду ненадовго.
Неважко здогадатися, що коли я повертаюся, то зроблено знову дуже мало, зате чергова чебурашка в зошиті размалевана ручкою.

Я вже зверею.
Я вже кілька раз задаю питання – “Навіщо?” з нульовим ефектом.
Я правда не розумію – навіщо і чому.

Нарешті, я кажу, що мене все це дістало.
Що ось останнє завдання, там треба вставити слова, от нехай тепер сама читає завдання, вставляє, пише.
Я умиваю руки.
– Але май на увазі: ти зараз ось це останнє завдання робиш акуратно, правильно, без помарок, без помилок і пропусків букв у словах. І якщо я знайду хоч одну помилку або помарку, якщо ось тут на сторінці ще хоч щось буде размалевано, хоч одна ліва “почеркушка” нова з’явиться, то ми беремо звичайну зошит, і ти ось це ось все робочому зошиті будеш переписувати звичайну. Заново. Але вже без бруду і без помарок. А якщо будуть помилки, то перепишеш ще раз. А якщо знову будуть помилки – ще раз. І так до тих пір, поки не зробиш нормально. Так що твій вибір. Або ти зараз пишеш ці два рядки нормально. Або писаниною я тебе забезпечу до самого вечора…

Пішла.
Приходить назад ну дуууже швидко. Все зроблено. Все написано – чисто, акуратно, без помарок і помилок.
Ну чому відразу так не можна? Чому треба спочатку мене довести до сказу. Відхопити мого гніву і почути від мене всі кари небесні. І тільки після шантажу під загрозою переписування всієї роботи зробити нормально?