У мене сьогодні радіопостановка знову за стіною…

0

У мене сьогодні радіопостановка знову за стіною…
Сусідка робить уроки з дитиною.
Тільки що дуже голосно і чітко видала:

– Бачиш, як я добре це знаю? А як ти думаєш, чому я це знаю, даун?
Тому що, коли вчилася в школі, то не шлалясь на уроках коридорами, а сиділа в класі і записувала те, що написано на дошці! Тому тепер можу собі дозволити мати ублюдка і годувати його нахаляву!

Далі лікує:

– Тому що знання їх будують знизу, на фундамент. А у тебе фундамент нульовий. Всі ті знання, які я в тебе кладу, вони як в болото, полудурок.

– Заткнись і вирішуй задачу, ублюдок.

– …у кожного своя думка – в інших дітей. Розумних, порядних і вихованих. Правильно вони тебе довбають, даун.

І знаєте… ось це я слухаю кожен день…
Намагаюся не прислухатися, але іноді чути так голосно і чітко, ніби вона поруч зі мною стоїть.

Це як посібник: “Як НЕ треба розмовляти з дитиною”.
Після цього, коли іноді виникає порив з серцях назвати Лізу неслухняною, або ще який-небудь негативно характеризує епітет до неї застосувати, то я прикусываю собі мову… І намагаюся обов’язково хвалити, якщо є за що.

З боку абсолютно очевидно, що сусідка програмує дитині особистість і долю ось цими своїми “даун-покруч-полудурок”. І абсолютно очевидно, що нічим хорошим це не закінчиться… При цьому, напевно, вона впевнена, що виховує його, тому що їй не байдужа його доля і вона хоче лише добра….